Cocaine Конопля Меф ГАШ Малгобек ГАШИШ

Эй, чуваки! Сегодня я расскажу вам о моем незабываемом опыте, когда я купил гашиш и затарился закладками! Это было что-то невероятное, впервые я решил попробовать эту замечательную штуку и окунуться в мир наркотического экстаза. Так что сейчас список в руки, крэк и крис, и поехали! Как-то раз я проснулся с мыслью: "Что я буду делать сегодня? Ах да, пойду куплю что-нибудь интересное!" Итак, направляюсь по улице, встречаю своего юзера и разговариваю с ним о моей потребности. Он как раз сейчас с закладками. Потребность в них стала для меня такой же необходимостью, как утренняя штакетина с марихуаной. Мы отправляемся в тихий переулок, где он достает небольшой пакетик с гашишем. На его лице играет довольная улыбка, и я понимаю, что мы на правильном пути. Он протягивает мне пакетик, и я зная об этом уже заложил деньги в карман. Дело в шляпе! Домой придя, я сразу же делаю себе пыряться, вбивая иголку в вену. Тот момент, когда наркотика попадает в мое тело, невозможно передать словами. Мое сознание начинает плавать в неизвестных мирах, где все переплетается и теряется в облаке ЛСД кислоты. Реальность и воображение становятся одним целым, и я погружаюсь в уникальную атмосферу. Я смотрю в окно, а там море с бескрайними волнами. Вода кажется мне каким-то чудесным зеркалом, отражающим всю мою душу. Я ощущаю, что я один с этой природной красотой и могу наслаждаться ею все время. Словно косатки, прыгающие вдали, они становятся моими спутниками на этом незабываемом путешествии. Мои мысли начинают перемещаться с одного края в другой, словно шарик в пинбол. Я чувствую все настолько ярко и интенсивно, что мне кажется, будто у меня есть несколько параллельных реальностей. Каждая из них открывает новые грани моего существования, и я просто кайфую от этого процесса. ЛСД открывает занавес в моем воображении, и я начинаю видеть все вокруг с потрясающей яркостью и разнообразием. Каждая деталь становится такой пронзительной, что я просто захватываюсь от восторга. Мои глаза стеклянные, мирокрис, а я просто наслаждаюсь летаргическим путешествием в мире наркотической нирваны. Крис, милый мой камень, ты пронзаешь мою душу каждый раз, когда я тебя пробую. Ты даешь мне ощущение безграничной энергии и моцарта в мозгу. Мой мир становится ярче и насыщеннее с тобой, и я просто не могу представить свою жизнь без тебя. Ты мой наркотический антидепрессант, который никогда не подведет меня, никогда. И вот я сижу, глядя на эти прекрасные косатки в море, и понимаю, что все эти наркотики – всего лишь временные средства для погружения в другие миры. Но все же, я благодарен им за то, что они открывают мне новые грани жизни и позволяют увидеть все вокруг с другой стороны. Так что берите свой штакетин, сверните его вместе с крэком и крисом, закладки тоже забудьте, а ЛСД кислоту можете оставить на потом. Включите музыку, закройте глаза и погрузитесь в свой собственный наркотический мир. И помните, что все это – всего лишь игра, которую мы играем для себя.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...